Корупція в армії вбиває! Повідом про випадки зловживань!

19 груд. 2016

У попередніх публікаціях ми побіжно торкалися вдалих прикладів боротьби з корупцією в зарубіжних країнах. Це і процедури інформування про підозру корупції щодо виконавців оборонного замовлення в США, й інститут оборонного омбудсмена в Норвегії, і спеціальні процедури щодо роботи атестаційних комісій знову-таки в США. 

Не повторюючись, наразі розглянемо ще декілька прикладів, що можуть бути корисними для країн, які проводять антикорупційні реформи.

США

Цікавим є досвід США щодо практики набору курсантів до військових училищ (побіжно зауважимо, що це престижна професія у країні). Процес добору кандидатів передбачає не лише їх оцінку за наперед визначеними критеріями, але й використання чинника політичної відповідальності. 

Усі члени Конгресу та Сенату США мають право рекомендувати не більше 10 кандидатур для навчання у військових училищах, з них не більше ніж п’ять курсантів може проходити навчання одночасно. Багато конгресменів і сенаторів для цього організовують місцеві конкурси, але деяким з кандидатів право претендувати на вступ до військового училища надається з політичних мотивів. 

Таке ж право має Президент США – він щороку може запропонувати до сотні кандидатів з-поміж дітей військовослужбовців. Ще п’ятьох кандидатів може запропонувати. Певна кількість місць для участі у загальному конкурсі надається військовослужбовцям діючої армії та дітям, чиї батьки занесені до Зали Пошани.

Однак усі ці кандидати, дібрані з використанням політичного впливу (з попереднім конкурсом або без нього) допускаються до загального конкурсу, де вони рівні перед суворими вимогами незалежної приймальної комісії. 

Рекомендації відповідних політиків жодним чином не впливають на процес оцінки та добору кандидатів за загальними критеріями. Оскільки процеси подання документів для отримання рекомендацій (від політиків) і заяв на вступ проходять одночасно, ВИШ має змогу проводити неформальні консультації з політиками щодо їхніх кандидатів задля забезпечення необхідних рекомендацій для найбільш перспективних претендентів.

 

Одночасно така політична відповідальність часто стає додатковим конкурсом на професійність і доброчесність. Іншою перевагою такої системи добору є те, що вона забезпечує широке географічне представництво курсантів (а отже, й майбутнього офіцерського корпусу), яких рекомендують представники різних територіальних утворень і штатів США.

Для максимального забезпечення об’єктивності при доборі офіцерів збройних сил для присвоєння чергових військових звань у США існує добре відрегульована система відбіркових комісій. 

Аналогічна система застосовується й для оцінки результатів діяльності військовослужбовця після завершення певних етапів його службової кар’єри.

Відбіркові комісії засідають по мірі необхідності, зазвичай, раз на рік, їх скликає представник уряду відповідальний за певний тип збройних сил (державний секретар). Членів комісії обирають шляхом випадкового добору зі списку офіцерів відповідної кваліфікації. Усі вони мають звання, вищі від тих, які можуть бути присвоєні за результатами роботи комісії претендентам.. Офіцери-члени комісії часто дізнаються про конкретну комісію, у складі якої їм доведеться працювати, тільки після прибуття на місце засідання комісії. Важливим з погляду об’єктивності прийнятих рішень є положення, що забороняє одній і тій самій особі двічі поспіль брати участь у комісії щодо одного й того самого звання для одного роду військ.

На початку засідання комісії державний секретар знайомить членів з положеннями Керівного документа (Memorandum of Instruction), який визначає принципи та методологію добору, фактори, на котрі необхідно зважати, максимальну кількість претендентів на присвоєння чергового військового звання, а також зміст документів про результати роботи комісії. Тобто вимоги заздалегідь чітко виписані!

Так само чітко виписані правила щодо змісту інформації про кандидатів, яка надається відбірковій комісії для розгляду та прийняття рішення. Джерелами такої інформації можуть бути тільки матеріали з особової справи кандидата чи його листування. Ця інформація надається членам комісії не менш ніж за 30 днів до засідання, щоб вони мали достатньо часу на її опрацювання. 

Кандидати також мають можливість відправити на адресу комісії листа з повідомленням додаткової інформації або пояснень та уточнень до вже наданих матеріалів. Це сприяє усвідомленню для особового складу процедури присвоєння звань. Офіцери можуть ознайомитися з матеріалами своєї особової справи, вони розуміють, на основі яких даних приймаються рішення щодо їхньої кар’єри. Проте є інформація, надання котрої членам відбіркових комісій прямо заборонене, це, наприклад, місце роботи чоловіка чи дружини кандидата. 

Члени комісії не мають права вносити на розгляд комісії будь-які відомості позитивного чи негативного характеру, якщо їх надання не передбачено визначеними правилами та процедурами. Дані, отримані членом комісії у приватному порядку, або його особисті оцінки щодо професійної кваліфікації кандидата можуть братися до уваги тільки у випадку, коли він входить до складу комісії, уповноваженої приймати рішення про присвоєння генеральських звань. Ніхто не має права особисто висловлювати свою позицію чи позицію іншої особи перед комісією або доводити її до державного секретаря. Будь-які спроби вступити в особистий контакт з членами комісії з метою впливу на рішення комісії будуть розцінюватись як порушення військового статуту. А сам державний секретар має право виступати перед комісією, але всі його виступи мають бути задокументовані та розповсюджені серед членів комісії.

 

Велику увагу у США приділяють і запобіганню корупції в державних закупівлях з боку виконавців військового замовлення, тобто не в державному секторі. Початково стандарти доброчесності впроваджувалися через систему добровільних кодексів корпоративної етики. Та вже у 2007 і 2008 роках до Федерального Закону із закупівель (Federal Acquisition Regulation) було внесено зміни, що зробили стандарти доброчесності для партнерів оборонного сектору обов’язковими. Їх основні положення стосуються: 

  • офіційного запровадження письмових кодексів етичної поведінки;
  • залучення всіх співробітників до участі у програмах морально-етичного виховання;
  • проведення періодичних перевірок щодо дотримання вимог встановленого кодексу етичної поведінки;
  • здійснення внутрішнього чи зовнішнього аудиту;
  • притягнення до дисциплінарної відповідальності порушників кодексів етичної поведінки;
  • повідомлень визначених посадових осіб про будь-які підозри у порушенні законодавства щодо державних замовлень; 
  • тісної співпраці з усіма урядовими структурами, що розслідують корупційні порушення.

Безпосередньо на підприємствах мають бути встановлені стенди з номерами гарячої лінії, на котру будь-хто з працівників може повідомити про підозру корупції, пов’язаної з оборонним замовленням.

Для працівників, що роблять такі повідомлення, передбачена система захисту (у січні 2009 року Міністерство оборони США запровадило нові правила захисту й безпеки для таких працівників). На підприємствах-підрядниках державного оборонного замовлення кожного працівника письмово має бути повідомлено про такі гарантії захисту та безпеки.

Окрім цього, правила Федерального Закону із закупівель, що стосуються дотримання підрядниками норм ділової етики, поширюються й на державні замовлення, пов’язані із забезпеченням оперативних військових потреб за межами США, наприклад в Іраку чи Афганістані.